Що таке штифт і що таке імплант: різниця між ними
Головні відмінності між штифтом і імплантом пов’язані з їх методами кріплення і призначенням.
Імплант – це спеціальний титановий елемент, що представляю собой шуруп, який хірург встановлює в щелепну кістку на місце відсутнього зуба. Іншими словами, імплант – це штучний зубний корінь. Його функція полягає в тому, щоб бути опорою для майбутньої штучної коронки. Імплант застосовується для повної заміни відсутнього кореня зуба, і тому зубна імплантація є більш серйозною операцією, яка потребує більше часу та коштів. При цьому повністю зберігається естетика та функціональність зубів.
У випадку штифта (будь-якої конструкції), то він фіксується в природний корінь зуба, якщо зуб був пошкоджений, але корінь все ще можна використовувати. Штифт застосовується для реставрації пошкодженої зубної одиниці. Виріб являє собою спеціальний стрижень, який може бути виготовлений за індивідуальними параметрами з різних матеріалів. Він фіксується усередині зубного каналу після лікування, сприяючи збереженню кореневої частини зуба. Потім лікар встановлює коронку. Головною умовою є те, що корінь не зазнав пошкодження від карієсу. Конструкції також не завжди можуть замінювати одна одну. Встановлення штифта в імплант або зворотня операція зазвичай технічно неможливі. Але як опора під коронку в багатьох випадках вони взаємозамінні. Тому коронку можна фіксувати або на штифт, або на імплант.
Штифт або імплант: переваги та недоліки
Говорити про переваги одного виробу порівняно з іншим не зовсім коректно, оскільки штифт та імплант мають різне призначення. Тому розглянемо плюси та мінуси штифтів та імплантів окремо.
Табл. Переваги зубного штифта та імпланту
| Імплант | Штифт |
| Установка в щелепну кістку, що забезпечує повне відновлення зуба. | Легка установка у корінь зуба. |
| Тривалий термін служби, до довічного використання, але висока ціна конструкції. | Порівняно низька ціна штифтів, але термін використання менший. |
| Завдяки встановленню коронки на імплант зберігається естетика та природність зубів. | Естетика зубів також висока. |
| Немає обмежень у харчуванні, тому що імплант витримує велике навантаження при жуванні різних видів їжі. | Конструкція надає можливість закріпити незнімний або знімний протез. |
| Низька ймовірність відторгнення, щонайменше 1% випадків. | Основною перевагою штифтів є можливість збереження природного зуба на тривалий час. |
Табл. Недоліки кожної конструкції
| Імплант | Штифт |
| Необхідність оперативного втручання та травматичність тканин. | Порівняно недовгий термін служби, зазвичай 2-3 роки, на які можна продовжити життя зуба. |
| Існують ризики, такі як можливість занесення інфекції, розвиток ускладнень або відторгнення імпланту. | Нестійкість до значних навантажень на жувальні зуби, що може спричинити пошкодження стінок кореня. |
| Тривалий період лікування може становити до 2-5 місяців. | Розширювальний ефект, при якому штифти розширюють межі зуба, що може пошкодити навколишні тканини. |
| Висока ціна встановлення імпланту під коронку. | Металеві штифти можна видалити лише разом із зубом. Підвищений ризик розвитку вторинного карієсу та появи алергічної реакції. |
Чи можна встановити штифт у мертвий зуб?
Якщо зуб мертвий і зламався лише на рівні ясен, потрібно переліковувати кореневі канали, але це не є протипоказанням до встановлення штифта. Однак перед цим лікар має оцінити можливість фіксації зубної коронки до кореня.
Для успішної реставрації зуба стоматологу необхідно мати навички біологічно орієнтованої техніки препарування (BOPT) і вміти проводити ендодонтичну обробку кореня, що виступає над яснами.
Процес відновлення мертвого зуба включає такі етапи:
1. Вилучення кореня зуба над рівнем ясен.
2. Лікування кореневого каналу.
3. Встановлення штифта в зуб.
4. Реконструкція коронки.
5. Оздоблення зуба.
6. Встановлення коронки.
Відновлення зруйнованого мертвого зуба за допомогою цього методу може вимагати більше фінансових витрат, тому що потрібно виконати додаткові маніпуляції та залучити досвідченого лікаря. Однак це може виявитися вигідним у майбутньому, оскільки дозволяє уникнути видалення зуба і, таким чином, заощадити кошти на подальшому лікуванні.
Протипоказання для встановлення
Протипоказання до встановлення штифтів
- Ураження та/або руйнування зубного кореня.
- Присутність запальних захворювань пародонту.
- Утворення кіст або гранулем в області кореня зуба.
- Наявність зуба з пульпою, яку потрібно видалити перед встановленням.
- Якщо діаметр кореневого каналу менше 2 мм, необхідно попередньо розширити зубні канали.
Протипоказання до імплантації
- Порушення згортання крові, що може збільшити ризик кровотечі під час операції.
- Захворювання кісткової системи, через які кістка стає менш щільною та непідходящою для відновлення зубів за допомогою імпланту.
- Венеричні захворювання та гепатит, які можуть збільшити ризик інфекції під час проведення операції.
- Порушення роботи центральної нервової системи, що може вплинути на чутливість та реакцію пацієнта на операцію.
- Захворювання серцево-судинної системи, включаючи гіпертонію.
- Непереносимість знеболюючих препаратів, оскільки це може ускладнити проведення процедури.
- Бруксизм (скрегіт зубами) і гіпертонус жувальних м’язів також може вплинути на фіксацію штучних коренів.
- Онкологічні захворювання, що можуть ускладнити проведення операції.
- Запалення слизової оболонки та ясен, які підлягають лікуванню та покращенню стану перед проведенням процедури.
- Погана гігієна порожнини рота, що можна виправити дотримуючись суворіших правил гігієнічного догляду.
- Обмежений обсяг кісткової тканини альвеолярного відростка, який можна збільшити за допомогою спеціальної операції.
- Наявність карієсу або пародонтиту, які вимагають попереднього лікування у лікаря та підготовки перед імплантуванням.
- Патологічний прикус, який може бути скоригований ортодонтичними конструкціями (брекетами) перед проведенням імплантації.
- Період після хіміотерапії (принаймні рік після завершення) пацієнт може пройти процедуру імплантації тільки після повного одужання.
Висновки
Основна відмінність між штифтом та імплантом полягає в їх місці встановлення та призначенні. Штифт як стоматологічний компонент фіксується в корінь зуба і вважається більш реставраційним елементом. Імплант встановлюється замість відсутнього кореня в щелепну кістку і служить як зубопротезна конструкція. Таким чином, імплант грає головну роль у відновленні зуба.
Остаточне рішення про те, чи слід встановлювати штифт або імплант, приймається стоматологом, який ретельно аналізує всі фактори у кожному клінічному випадку пацієнта:
- Цілісність та міцність кореня, відсутність каріозних уражень кореневих каналів.
- Наявність медичних показань та протипоказань для проведення відповідної процедури.
- Індивідуальна будова щелеп пацієнта, стан кістки та зубів.
Після ретельної оцінки стану ротової порожнини та загального здоров’я людини, стоматолог зможе запропонувати оптимальний варіант лікування.
