Остеопороз — що це
Остеопороз – це системне захворювання опорно-рухового апарату, що характеризується зниженням кісткової маси та порушенням мікроархітектури кісткової тканини. Захворювання призводить до збільшення крихкості кісток та підвищеного ризику переломів. Як правило, воно розвивається непомітно і може залишатися таким, допоки не відбудеться перелом.
Основна причина остеопорозу – дисбаланс між процесами утворення та руйнування кісткової тканини. У молодості нова кісткова тканина формується швидше, ніж руйнується стара. Однак із віком цей процес уповільнюється. Процеси руйнування тканин кістки починають переважати над процесами її синтезу. Це неминуче призводить до зменшення загальної кісткової маси. Особливо часто остеопороз зустрічається у жінок після менопаузи через зниження рівня статевого гормону естрогену, який відіграє важливу роль у підтримці кісткової маси.
- генетичну схильність;
- недолік кальцію та вітаміну D у раціоні;
- малорухливий спосіб життя;
- куріння;
- надмірне вживання алкоголю;
- тривалий прийом деяких ліків.
Діагностика остеопорозу включає оцінку мінеральної щільності кісток, яка проводиться за допомогою денситометрії.
Лікування остеопорозу спрямоване на уповільнення втрати кісткової маси та зменшення ризику переломів. Це може включати зміну способу життя (зокрема збільшення фізичної активності), раціону харчування, а також медикаментозне лікування, що включає препарати бісфосфонати, синтетичні гормони та інші ліки.
Що таке остеопороз щелепи
Остеопороз щелепи — стан, за якого знижується щільність кісткової тканини щелепних кісток. Це може суттєво вплинути на здоров’я зубів та можливості стоматологічного лікування. Зокрема це призводить до певних складнощів при імплантації.
Основним наслідком остеопорозу щелепи є зменшення щільності кісткової тканини, що робить кістки більш крихкими та збільшує ризик переломів. Крім підвищеної ламкості кісток, остеопороз також збільшує ризик утворення нальоту у ротовій порожнині. У свою чергу, це підвищує ймовірність розвитку інфекційно-запальних захворювань.
- Переломи кісток за незначних травм. Найчастіший і найсерйозніший симптом остеопорозу – це переломи, які відбуваються при мінімальному навантаженні, наприклад, при падінні з висоти власного зросту.
- Біль у спині. Больові відчуття можуть турбувати довго — тижні та місяці.
- Зміна постави. Найчастіше це проявляється у вигляді сутулості.
- Стоншення зубів. Системний дефіцит кальцію призводить до стоншення зубної емалі. На цьому фоні розвивається гіперестезія – підвищена чутливість зубів. Пацієнти відзначають дискомфорт та біль при вживанні гарячої, холодної, кислої чи солодкої їжі.
- Атрофія щелепи. Остеопороз негативно позначається на стані щелепи, яка починає втрачати кісткову масу. Це серйозна проблема з точки зору імплантації, оскільки для успішного встановлення імпланту в щелепі має бути достатня кількість кісткової маси. Для усунення цієї проблеми перед імплантацією проводять аугментацію щелепи – нарощування кісткової тканини.
- Погіршення стану волосся. Спочатку вони стають ламкими, а потім взагалі починають випадати.
- Проблеми з нігтями. При остеопорозі нігті стають ламкими. Вони стають більш уразливими перед грибком.
Остеопороз часто протікає без явних симптомів і може бути не помічений до появи переломів. Регулярні медичні огляди можуть допомогти у виявленні захворювання.
Лікування та профілактика остеопорозу у стоматології
Остеопороз – це хронічне прогресуюче захворювання. Його лікування зводиться до зупинки (або уповільнення) патологічного процесу.
- Медикаментозна терапія. Препарати, які використовуються для лікування остеопорозу, такі як бісфосфонати, можуть допомогти зміцнити кісткову тканину та зменшити ризик переломів. Однак важливо обговорити з лікарем можливі побічні ефекти. Основна проблема при імплантації зубів у пацієнтів, які приймають бісфосфонати, полягає у ризику розвитку остеонекрозу щелепи (ОНЩ) – рідкісного, але серйозного ускладнення, за якого гине кісткова тканина в щелепі. Ризик виникнення ОНЩ може збільшуватись у пацієнтів, які проходять інвазивні стоматологічні процедури, включаючи імплантацію зубів.
- Корекція дієти та способу життя. Пацієнтам рекомендується збільшити споживання кальцію і вітаміну D, а також вести активний спосіб життя з помірними фізичними навантаженнями для зміцнення кісток. Рекомендується суттєво обмежити вживання продуктів, що сприяють вимиванню кальцію з організму. Це солодощі, солодкі газовані напої, кава, чай, жирна їжа. При цьому раціон харчування потрібно збагатити молочними продуктами, яйцями, горіхами, фініками, кунжутом та жирною морською рибою.
- Регулярне обстеження. Профілактичні огляди з оцінкою щільності кісток та їх стану допомагає вчасно виявити зміни та скоригувати лікування.
- Рання діагностика. Регулярні стоматологічні огляди та рентгенографія щелепи можуть допомогти у ранньому виявленні ознак остеопорозу.
- Гігієна ротової порожнини. Регулярна гігієна ротової порожнини допомагає запобігти захворюванням ясен і втраті зубів, що особливо важливо для пацієнтів з остеопорозом.
- Обізнаність пацієнтів. Зокрема, це інформування пацієнтів про важливість здоров’я кісток та порожнини рота, а також про фактори ризику остеопорозу та методи його профілактики.
Дотримання вищезгаданих рекомендацій дозволяє не тільки покращити загальний стан здоров’я пацієнта, але й забезпечити безпеку та ефективність стоматологічного лікування.
Чи можна імплантувати зуби при остеопорозі?
Коротка відповідь – так, можна. Однак тут важливо розуміти обмеження та нюанси цієї процедури. Імплантація зубів при остеопорозі – це складне завдання, яке потребує індивідуального підходу. Тут важливо враховувати кілька ключових аспектів:
- оцінка стану кісткової тканини;
- нарощування кістки у разі значного ступеня її атрофії;
- використання спеціальних технік та матеріалів;
- надання переваги у застосуванні мінімально інвазивних методів;
- суворе дотримання приписів лікарів;
- ретельний догляд за ротовою порожниною та регулярні огляди після імплантації.
При цьому слід розуміти, що у імплантації є свої протипоказання (які пов’язані з остеопорозом). І якщо у пацієнта є хоч одне з таких, потрібно розглядати альтернативні варіанти відновлення зубів.
- тяжкі захворювання внутрішніх органів на стадії декомпенсації;
- злоякісні пухлини (а також проведення лікування онкологічних захворювань);
- гострі запальні захворювання ротової порожнини;
- гострі інфекції;
- загострення хронічних захворювань;
- тяжкі форми імунодефіциту;
- деякі психічні та неврологічні порушення.
- втрата одного чи кількох зубів;
- повна адентія (повна втрата зубів);
- бажання пацієнта відновити зуби за допомогою імплантації (а не звичайного протезування).
Етапи імплантації
Імплантація зубів – це багатоетапний процес, який потребує ретельного планування для забезпечення успіху.
- Консультація лікаря. Включає огляд ротової порожнини, збір анамнезу, обговорення специфічних потреб пацієнта.
- Діагностичні дослідження. Зокрема, проводиться рентгенографія та комп’ютерна томографія для оцінки стану кісткової тканини та визначення оптимального розташування імпланту.
- План лікування. Розробка індивідуального плану лікування, включно із вибором типу імпланту та планування хірургічної операції.
- Попереднє лікування. Лікування існуючих захворювань ротової порожнини, наприклад, карієсу або пародонтиту.
- Підготовка щелепи. У деяких випадках потрібна аугментація (нарощування кістки) чи синус-ліфтинг. У разі остеопорозу нарощування кісткової маси щелепи особливо актуально.
- Встановлення імпланту. Проведення хірургічної операції під місцевою анестезією, під час якої імплант імплантується в кістку. Найчастіше дана процедура проводиться під місцевою анестезією. Пацієнт не відчуває болю та дискомфорту.
- Остеоінтеграція. Період остеоінтеграції (коли імплант інтегрується з кістковою тканиною щелепи) може тривати від кількох тижнів до кількох місяців.
- Встановлення абатменту. Після успішного загоєння імпланта встановлюється абатмент – проміжна деталь, яка з’єднує імплант із зубним протезом (коронкою чи мостом).
- Встановлення зубного протезу. Виготовлення та встановлення зубного протеза (коронки, моста або знімного протеза), що кріпиться до абатменту.
- Післяопераційний догляд та спостереження. Регулярна гігієна порожнини рота та професійне чищення необхідні для підтримки здоров’я імпланта. Мінімум 2 рази на рік пацієнту потрібно відвідувати стоматолога для моніторингу стану імпланту та навколишніх тканин.
Кожен із цих етапів має ключове значення для успіху імплантації, особливо для пацієнтів із остеопорозом.
Особливості операції
Операція з імплантації зубів — це складний процес, який включає ряд специфічних особливостей:
- Тип анестезії. Зазвичай, операція проводиться під місцевою анестезією, що забезпечує комфорт пацієнта під час процедури. У деяких випадках може знадобитися седація або загальна анестезія.
- Точне позиціонування імпланту. Важливо точно позиціонувати імплантат для забезпечення його функціональності та естетики, а також мінімізувати ризик ускладнень. Для цього ми використовуємо хірургічні шаблони. Вони являють собою спеціальні капи з отворами за заданими координатами. За допомогою таких шаблонів ми досягаємо максимально точного позиціонування імплантів.
- Мінімізація травматизації тканин. Операція виконується з мінімальною травматизацією навколишніх тканин, що сприяє більш швидкому загоєнню.
- Остеоінтеграція. Після встановлення імплантату відбувається процес остеоінтеграції, коли імплантат інтегрується з кістковою тканиною. Цей процес вимагає часу, зазвичай, кілька місяців.
Реабілітація після імплантації
Реабілітація після імплантації зубів — ключовий етап, що забезпечує успішне загоєння та довговічність імпланту.
- уникнення жорсткої або гарячої їжі у перші дні після операції;
- обмеження фізичної активності, особливо у перші 24-48 годин, для запобігання кровотечам та набрякам;
- акуратна гігієна порожнини рота (щітка з м’якою щетиною, спеціальні зубні нитки та ополіскувачі);
- уникнення чистки безпосередньо в області імпланту у перші дні після операції;
- прийом прописаних лікарем знеболювальних засобів та протизапальних препаратів;
- регулярні візити до стоматолога для контролю загоєння та остеоінтеграції імпланта;
- дотримання всіх рекомендацій лікаря щодо догляду за раною;
- прийом антибіотиків, якщо вони були призначені лікарем.
Важливо, що реабілітаційний період може відрізнятися залежно від індивідуальних особливостей пацієнта та складності проведеної операції.
Джерела
- Golob AL, Laya MB. Osteoporosis: screening, prevention, and management. Med Clin North Am. 2015 May;99(3):587-606. doi: 10.1016/j.mcna.2015.01.010. PMID: 25841602.
- Gielen E, Boonen S, Vanderschueren D, Sinnesael M, Verstuyf A, Claessens F, Milisen K, Verschueren S. Calcium and vitamin d supplementation in men. J Osteoporos. 2011;2011:875249. doi: 10.4061/2011/875249. Epub 2011 Aug 25. PMID: 21876835; PMCID: PMC3163142.
- de Medeiros FCFL, Kudo GAH, Leme BG, Saraiva PP, Verri FR, Honório HM, Pellizzer EP, Santiago Junior JF. Dental implants in patients with osteoporosis: a systematic review with meta-analysis. Int J Oral Maxillofac Surg. 2018 Apr;47(4):480-491. doi: 10.1016/j.ijom.2017.05.021. Epub 2017 Jun 23. PMID: 28651805.
