Що таке зубний штифт
Зубний штифт — один із сучасних способів у процесі відновлення пошкоджених зубів. Ця маленька, але значуща деталь грає вирішальну роль у підтримці пломби чи коронки, забезпечуючи нове життя зубам, які здавалися безнадійно втраченими. Встановлення штифта в кореневу порожнину зуба, вже позбавленого нервів, дозволяє зберегти не тільки корінь, але й цілісність зубного ряду і структуру щелепи.
Унікальна функція штифта полягає в рівномірному розподілі жувального навантаження по всій поверхні відновленого зуба, тим самим запобігаючи його подальшому пошкодженню. Ця процедура є особливо актуальною за наявності серйозних захворювань зубів, таких як карієс, пульпіт або періодонтит. Головна умова для встановлення штифта – це наявність цілого кореня, що робить його ідеальним вибором для зубів з пошкодженим, але не втраченим коренем.
- відновлення функціональності зуба;
- покращення естетики зубного ряду;
- безболісність процедури;
- порівняно низька вартість (особливо у порівнянні з імплантацією).
- складна техніка реставрації, якою володіє далеко не кожен лікар;
- необхідність у повторному нарощуванні через певний час.
Показання та протипоказання при відновленні зубів
- Значне руйнування зуба. Штифт є ідеальним рішенням у випадках, коли зуб зруйнований більш ніж наполовину, але його корінь залишається цілим. Навіть якщо коронка зуба сильно пошкоджена, наявність цілого кореня дозволяє наростити зуб на штифті.
- Неможливість пломбування через ушкодження дентину. У деяких випадках ступінь ураження дентину настільки велика, що звичайне пломбування неможливе. У такій ситуації штифт надає необхідну опору, мінімізуючи та рівномірно розподіляючи жувальне навантаження.
- Підготовка до протезування. У випадках, коли потрібно відновити зуб для подальшого використання як опору під протез, нарощування зуба на штифті є оптимальним вибором.
- Зруйновані корені зубів. Якщо корені зубів сильно пошкоджені, вони не можуть бути надійною опорою для штифта, що робить установку такої конструкції небажаною.
- Запальні захворювання ротової порожнини. Такі патології (наприклад, гінгівіт, пародонтит) можуть суттєво знизити шанси на успішне встановлення та функціонування штифта.
- Наявність кіст, гранульом або пухлини. Якщо в області зуба, що підлягає реставрації, виявляються кісти, гранульоми або пухлини, штифт може бути протипоказаний.
- Стоншення стінок кореневих каналів. Якщо товщина стін кореневих каналів становить 2 мм або менше, використання штифтової реставрації не рекомендується.
Типи штифтів
У сучасній стоматологічній практиці застосовуються різні типи штифтів залежно від матеріалу та різьблення. Розглянемо основні типи конструкцій:
- Анкерні штифти. Вони виготовлені зі сплаву золота з платиною або металу паладію. Бувають активними (з різьбою) та пасивними (без різьби). Вони ефективні для відновлення навіть сильно пошкоджених зубів завдяки своїй здатності забезпечувати опору як пломбувальному матеріалу, так і мікропротезам.
- Титанові штифти. Виготовлені із високоміцного титанового сплаву. Ці конструкції ідеально підходять для жувальних зубів, здатних витримувати великі навантаження. Вони кращі для об’ємних пломб та протезів.
- Скловолоконні штифти. Виконані із міцного скловолокна. Вони мають властивості, схожі з дентином, що забезпечує рівномірний розподіл навантаження при жуванні. Відрізняються гарною біосумісністю та гіпоалергенністю. Завдяки кольору, близькому до емалі, скловолоконні штифти також використовуються на передніх зубах.
- Вуглецевоволокнисті штифти. Найпопулярніші в ортопедичній стоматології. Ці штифти мають структуру, схожу на кісткову тканину. Вони поєднують у собі високу міцність та еластичність, що мінімізує ризик переломів коренів та коронок.
- Парапульпарні штифти. Виготовлені зі сплаву із нержавіючим металом. Ці штифти сьогодні використовуються рідше і найчастіше є додатковою опорою для пломби.
Штифти також відрізняються за формою. Циліндричні штифти підходять для зубів із достатньою міцністю кореня та забезпечують хорошу ретенцію. Однак в даному випадку потрібно враховувати діаметр штифта: занадто маленький діаметр може призвести до утворення зазорів і крихкості пломби, тоді як занадто великий діаметр може пошкодити корінь. Конічні штифти мінімізують ризик пошкодження кореня, але можуть викликати розклинюючий ефект при жуванні.
Як ставлять штифт у зуб: етапи процедури
- Діагностика. Процедура починається із ретельної діагностики. Використовуючи сучасні методи візуалізації, такі як тривимірна комп’ютерна томографія і ортопантомограма, лікар детально оцінює стан зуба і підбирає оптимальний варіант штифта.
- Зняття зліпків. Якщо передбачається встановлення коронки, наступним кроком стає зняття зліпків.
- Кісткова пластика. У деяких випадках, особливо при нестачі кісткової тканини, перед встановленням штифта проводиться кісткова пластика.
- Встановлення штифту. Потім у корінь зуба встановлюється штифт. Він може бути зафіксований цементом або без нього (якщо використовується активний штифт з різьбою).
- Заливання композитом. Після встановлення штифта простір довкола нього заповнюється композитним матеріалом для забезпечення додаткової міцності.
- Реставрація зубів. Фінальний етап включає реставрацію коронкової частини зуба. Використовується фотополімер високої міцності, який може служити до 10 років. Таким чином, відновлений зуб отримує подвійну опору: від кореня та штифта.
- Протезування (за потреби). Якщо потрібно встановити коронку, спочатку ставиться тимчасова коронка (поки зубний технік виготовляє постійну металокерамічну). Після цього на штифт встановлюється постійна коронка та закріплюється цементом. Надалі можуть проводитися роботи з полірування та корекції коронки.
Скільки коштує встановити зуб на штифті
У середньому ціна за відновлення зуба з використанням штифта складає ХХ грн. Вартість залежить від складності та обсягу роботи, а також матеріалів, що використовуються для цього. З прайсом ознайомитись можна як на сайті клініки, так і у наших адміністраторів, які люб’язно нададуть вичерпну інформацію.
